Бортник: мета переговорів у Мінську – заморожування конфлікту на Донбасі

1

Роль тристоронньої контактної групи в Мінську не була провальною, адже вона не дозволила досягти більшої ескалації конфлікту на Сході, вважає політолог Руслан Бортник. За його словами, зараз група працює на заморожування конфлікту.

У Мінську проходить останнє перед канікулами засідання тристоронньої контактної групи. Першою темою заявлено створення зон безпеки на лінії зіткнення на Донбасі і виведення озброєння і військ. Друга тема – це звільнення полонених. Про що зможуть домовитися сторони під час переговорів, і чого чекати найближчим часом щодо вирішення конфлікту на Сході, в ефірі радіостанції Голос Столиці спрогнозував політолог, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.
Ви розраховуєте на результати переговорів в Мінську?

– Розраховувати на великі зрушення не доводиться. Очевидно, що ситуація знаходиться близько до точки замерзання цих переговорів. Я не виключаю, що можуть бути зроблені гарні жести і досягнуті домовленості в частині обміну частини військовополонених для того, щоби в позитивному ключі закінчити цей політичний сезон.
І не дискредитувати тристоронню контактну групу перед канікулами?

– Так, абсолютно. Хоча, якщо обговорювати роль цієї тристоронньої контактної групи, вона не була, на мою думку, провальною, вона працює в подальшому на заморожування конфлікту. Все-таки діяльність цієї групи не дозволила досягти більшої ескалації. Так, не досягнуто якихось політичних зрушень, але дуже складний комплекс інтересів і занадто багато гравців, які знаходяться поза рамками цієї тристоронньої контактної групи, тому надії мало на те, що ця контактна група що-небудь дійсно досягне.
Завдання які стоять перед цією групою? Якщо це заморожування конфлікту, то навіщо так регулярно зустрічатися і проводити дискусії?
– Ніхто офіційно і публічно не зізнається в тому, що мета – заморожування конфлікту. Тому тристороння група за замовчуванням сьогодні працює для заморожування конфлікту. Хоча, звичайно, завдання формально перед ними стоять інші. Це, перш за все, реалізація Мінських угод і комплексу заходів від 15 лютого 2015 року, особливо в політичній частині, тобто проведення виборів, децентралізації, передачі контролю над кордоном Україні, всіх ключових пунктів політичної частини Мінських угод. Тут зрушень немає, хоча в той же час нагадаю, що контактна група досягала окремих домовленостей про припинення вогню, і вони були досить ефективними, досягала домовленостей в розмінуванні територій, розведенні протиборчих сторін на окремі напрямки. Тобто якийсь ефект вона давала.
Чи вдасться домовиться зараз про створення зони безпеки на лінії зіткнення і виведення військ?

– Я думаю, що не вдасться, тому що тут навіть питання військовополонених і, тим більше, про розведення зон безпеки розглядається тільки в ключі стартової точки реалізації політичних угод. Якщо не буде чіткого розуміння, чітких домовленостей щодо реалізації політичних угод, тобто проведення та підготовки виборів на тих територіях як першого кроку, то все інше теж не буде реалізовано. Все ж значною мірою частина сторін переговорного процесу не зацікавлена в заморожуванні конфлікту, хоча ситуація туди котиться.
Мартін Сайдік казав, що Мінські угоди необхідно виконати до кінця цього року. Якщо вони не будуть виконані, які будуть наслідки?

– У нас уже були інші дедлайни. Нагадаю, що насправді Мінські угоди зазначено було про виконання їх до кінця 2015 року частини ключових пунктів. Потім у нас було 15 липня. Говорили сьогодні про кінець року. Я думаю, що терміни виконання Мінських угод ще будуть продовжені. Реально якісь зрушення в частині виконання Мінських угод можливо, напевно, вже після президентських виборів в США, тобто це пізня зима – весна вже наступного 2017 року. Будь-яких наслідків я не прогнозую, важких наслідків. Звичайно, сторони будуть одна одну звинувачувати у зриві Мінських угод. У той же час ніхто не вийде з мінського переговорного процесу, тому що сьогодні Мінські угоди – це не просто домовленості, це ще й резолюція Ради Безпеки ООН – дуже серйозний документ, альтернативи якому поки навіть не планується і не може бути.
Кажуть, що Сайдік може бути змінений на своїй позиції. Це ймовірно?

– Досить імовірно. Нагадаю, що в нас раніше Хайді Тальявіні теж змінилася. В нас був знаменитий план Мореля, який теж змінився. Ми спостерігаємо зміну послів в Німеччині, США, Росії в Україні. Очевидно, проходить повномасштабна ревізія української кризи та, в тому числі, Мінських переговорів як інструменту його рішення. Я не виключаю, що зміни триватимуть, і ми побачимо реформування вже нової політики щодо рішення української кризи на початку наступного року.
Нової політики, яка влаштовує Україну?

– Я думаю, що Україна, в принципі, влаштовує світ. Гірше, краще умови – це вже питання переговорів, але, в принципі, без миру не буде демократії і економічного розвитку. А ось чи влаштують нові умови українську владу нинішню, я в цьому сумніваюся. Я думаю, кредит довіри значною мірою нинішні українські політики вже вичерпали, в тому числі і в очах західних партнерів.
Голос Столиці

Напишите нам!

 

×