Донбас знаходиться в кроці від катастрофи

97041

Промислово навантажений Донбас фактично являє собою суцільну екологічну бомбу уповільненої дії. Причому так вийшло, що більша частина екологічно небезпечних об’єктів виявилася на території, нині непідконтрольною Україні. Перш за все мова йде про численні вугільних шахтах і підприємствах металургійної та хімічної промисловості. Вони вкрай вразливі в ході бойових дій.
Так, наприклад, для більшості з них критично важливим є безперебійне електропостачання. Відомо чимало випадків, коли в результаті обстрілів відключення від електроживлення вентиляційних систем шахт призводило до промислових аварій і залповим викидам шахтних газів, включаючи метан і небезпечні домішки, повідомляє “Деловая столица”.

Для гірничих підприємств відкритого видобутку навіть не дуже тривалий відключення електрики призводить до катастрофічних наслідків – через зупинку систем водовідведення затоплення кар’єрів відбувається дуже швидко. А таких кар’єрів в псевдореспубліках кілька – в складі Комсомольського рудоуправління і Докучаєвського флюсодоломітного комбінату.

Сьогодні на території ЛНР / ДНР масово йде закриття шахт і розпил їх на метал. Однак якщо при закритті шахт в Україні дотримувалися багато параметрів (як мінімум пробуріваются дегазаційні свердловини), то зараз це відбувається безсистемно. У підсумку, за далеко не повними даними, на сьогоднішній день більше 20 шахт на окупованих територіях виявилися або під загрозою затоплення, або вже повністю затоплені і не підлягають подальшій експлуатації. Це шахти “Батьківська” і “Ясинівка-Глибока” в Макіївці, “Моспінська”, “Трудовська” і “Жовтнева” в Донецьку, “Білоріченська” в Лутугинському районі Луганської області, шахти ім. Мельникова (Лисичанськ), ім. Вахрушева (Ровеньки), ім. Коротченко (Селидове), “Прогрес” (Торез). Судячи зі скупих повідомлень “республіканських” ЗМІ, список подовжується щотижня. Природно, закриття відбувається без будь-яких проектів і екологічних оцінок можливого впливу на природне середовище.

Затоплення деяких шахт небезпечно ще й тим, що вони за радянських часів використовувалися як сховища відходів. Перш за все це горлівську шахту 2-біс і знаходиться під Єнакієво шахта “Юнком”, на якій в 1979 р радянські вчені провели секретний експеримент під назвою “Кліваж”, влаштувавши підземний ядерний вибух на глибині 903 м. Мета вибуху – знизити напруження в гірському масиві, що в кінцевому підсумку повинно було підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів, – досягнута не була, зате під землею в результаті вибуху утворилася порожнина-капсула, в якій, за словами фахівців, збереглося до 95% продуктів радіоактивного розпаду. Сьогодні шахтні води із сусідніх шахт “Полтавська” і “Вуглегірська” починають перетікати в вироблення “Юнкома”, і якщо вони переповняться, то радіоактивні речовини піднімуться на поверхню.

Якщо це станеться, то рівень радіоактивного забруднення перевищить норму в сотні разів, в регіоні утворюється зона лиха, порівнянна за масштабами з наслідками Чорнобильської катастрофи. За оцінками експертів-екологів, якщо нічого не робити, то, згідно з даними про обсяг водотоку, вже через рік-два підземні води з “Юнкома” зможуть піднятися до рівня річки Булавінкі, також омиває шлаковідстійнику Єнакіївського металургійного заводу. Для початку підземним водам навіть не потрібно виходити на поверхню – досить піднятися на горизонт 300 м і спровокувати утворення размивних грунтів. Цей процес буде загрожувати фундаментів промислових об’єктів. Але головне – підземна радіоактивна капсула буде знищена, радіоактивна вода змиє отруйну шлакову гору ЄМЗ і відправиться по Булавінке до Азовського моря.
Є проблема з шахтним метаном, який при затопленні виробок буде підніматися до поверхні, а це реальна загроза вибухів. Крім газу, шахтні води виносять до поверхні ще і сіль, що призводить до засолення підземних водних горизонтів та грунту. Вже зараз вода в колодязях поруч із закритими шахтами стала непридатною для пиття, а замість сільськогосподарських полів через два-три роки почнуть утворюватися солончакові пустелі і болота.

Не меншу небезпеку становлять шахтні терикони, особливо так звані “гарячі”, в яких висока концентрація невибраного або потрапив у відвали в результаті будь-яких технологічних процесів вугілля. Можна згадати трагедію 10 червня 1966 року в місті Димитрові, коли від старого терикону шахти ім. Димитрова тресту “Красноармійськвугілля” відколовся шматок загальним обсягом 33 тис. Кубометрів. Гарячі багатотонні брили і сипуча маса розпеченої породи сповзли на житлове селище, поховавши під собою з десяток будинків разом з людьми. Гарячі терикони вимагають постійного моніторингу та періодичного гасіння. Не кажучи вже про дорогі заходи щодо їх утилізації.
Окрему загрозу представляють хвостосховища – відстійники, відгороджені від водних об’єктів дамбами, в які скидають токсичні відходи підприємства гірничо-видобувної, гірничо-збагачувальної, металургійної, коксохімічної та хімічної галузей. Наслідки руйнування таких об’єктів в результаті бойових дій очевидні: токсичні відходи, які хлинуть в річки, приведуть до неминучої екологічної катастрофи, яка торкнеться не тільки Донбас, а й сусідні території. Тут слід особливо виділити сховище радіоактивних відходів, розташоване між селищем Піски і шахтою “Жовтнева”, а також сховище містять ртуть відходів на вищезгаданій шахті 2-біс в Горлівці, де добувалася кіновар – сировина для виробництва ртуті на Микитівському ртутному комбінаті. Остання знаходиться в режимі сухого консервації – здійснюється постійна відкачка води з шахти. На думку експертів, у разі припинення роботи насосів на зазначеному об’єкті можливе забруднення ртутної породою водопроводу Сіверський Донець-Донбас, а також затоплення прилеглих до підприємства селищ Ртутний, Мічуріне і Бессарабка. До слова, в лютому голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський повідомив про завершення зварювальних робіт на ділянці водопроводу, зупиненому в результаті бойових дій, що розгорнулися в 2014 р, через потрапляння в нього декількох снарядів.

Навіть якщо просто не брати до уваги можливі ризики, що виникають в результаті ведення бойових дій поблизу згаданих об’єктів, всі вони потребують постійної технічної підтримки. Хоча за час незалежності України фінансування природоохоронних заходів здійснювалось за залишковим принципом, однак за станом на 2013 р капітальні інвестиції і витрати на охорону і раціональне використання природних ресурсів тільки в Донецькій області становили досить значну суму – 3 млрд грн. на рік. І це тільки з державного бюджету. Чимало коштів також вкладали власники промислових підприємств. Працювала система екологічного моніторингу, підтримувалися в робочому стані комунальні очисні споруди. Безперервно йшов процес утилізації небезпечних відходів.
Чи варто говорити, що зараз в бюджетах псевдореспублік не передбачено ні копійки на фінансування екологічних заходів, кошти не виділяються навіть на запобігання надзвичайним ситуаціям. Все тримається тільки на чесному слові і деяких вкладеннях власників підприємств.

Цілком очевидно, що, витрачаючи в такому темпі наявні ресурси, знищуючи їх, як сарана, і не забезпечуючи хоча б мінімального рівня відновлення, окуповані території можуть існувати тільки певний – і вельми короткий – часовий період. За найоптимістичнішими підрахунками, через п’ять років такого життя настане неминуча катастрофа, хоча деякі екологи кажуть мало не про лічених місцях.

Дійсно, вже зараз за деякими напрямками положення критичне. Наприклад, прийшла в непридатність дамба на річці Нижня Кринка в районі Зуевки (побудована в 1937 р з плановим терміном експлуатації 50 років), в результаті прориву якої може затопити не тільки Зуївку, але і Троїцько-Харцизьк і Зугрес. Зусиллями місцевої влади дамбу абияк підлатали, але що з нею стане після чергового сезону дощів, не знає ніхто.

А таких дамб на території Донбасу кілька – найбільш уразливі в усіх відношеннях прифронтові греблі Старобешівської ГРЕС (смт Новий Світ, Донецька обл.) І ТЕС в місті Щастя (Луганська обл.). Підрив або пошкодження дамби водосховища останньої може взагалі призвести до затоплення всіх прикордонних районів, в тому числі і по російську сторону кордону.
Немає грошей і на перепоховання вже згадуваних радіоактивних відходів, що зберігаються недалеко від Донецького казенного заводу хімічних виробів (ДКЗХВ). Сховище являє собою бетонний короб зі сторонами 10, 20 і 3 м, всередині – 400 кубометрів радіоактивних відходів, завезених сюди з підприємств Донецької області. Контроль за станом сховища не ведеться практично з 1977 р (моменту консервації) через бюрократичну недбалості. Справа в тому, що ще в радянські часи стався конфлікт з приводу того, на чий баланс ставити цей небезпечний об’єкт, ДКЗХВ або державного спецкомбінату “Радон”, яке проводило поховання. У підсумку він так і залишився “нічийним”. У жовтні минулого року за допомогою сервісу Google Maps в Мережі з’явилися фотографії могильника, на яких видно численні воронки від вибухів, і немає ніякої гарантії, що бетонний короб не був пошкоджений.

Реальною екологічною ситуацією в псевдореспубліках не володіє ніхто. В Україні ніякої інформації не надходить. Ще з весни 2014 року на Донбасі перестали контролюватися радіаційний фон, якість поверхневих вод, атмосферного повітря, паралізована робота державних екологічних інспекцій (як і інших органів влади). В результаті відсутності будь-якого контролю над діяльністю підприємств багато власників відмовляються від витратної очищення викидів і стічних вод. Це виражається як у аварійних залпових викидах газів і скиди забруднюючих речовин, так і в загальному зниженні ефективності очищення і використання для виробництва низькоякісного, але більш дешевої сировини. І це лише вершина айсберга. Якщо згадати про що приходять в непридатність очисних спорудах, водопровідних і каналізаційних мережах, безконтрольних рубок захисних лісосмуг, то картина вимальовується зовсім безрадісна. Фактично окупована частина Донбасу дуже швидко деградує, перетворюючись в зону екологічного лиха, непридатну для життя.
Вживає якісь кроки України, щоб вплинути на екологічну ситуацію на Донбасі? На жаль, в умовах, що склалися наші можливості досить обмежені, адже гарантій безпеки українській стороні під час проведення природоохоронних заходів на окупованих територіях ніхто не дає.

Все, що ми можемо зараз, – це апелювати до ОБСЄ. Наприклад, Міністерство екології та природних ресурсів України разом з українським представником в Спільній центрі з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін генерал-майором Андрієм Тараном після чергової галасу в пресі звернулися з проханням проконтролювати радіаційний фон в Донецьку. Однак це глас волаючого в пустелі, адже зрозуміло, що ОБСЄ не має ні обладнання, ні фахівців для проведення подібних робіт.
Є серйозні екологічні проблеми і на українському Донбасі, вони безпосередньо пов’язані з проведенням антитерористичної операції. Яскравий приклад – ситуація зі шламонакопичувачів з 400 кубометрами відходів фенольного і нафталінового виробництва Дзержинського фенольного заводу в селищі Новгородське. В результаті обстрілу з боку незаконних збройних формувань частково була пошкоджена дамба шламонакопичувача і трубопровід, через який ведеться відкачка води. Через те що в районі дамби знаходиться безліч вибухонебезпечних предметів, роботи по її зміцненню сильно ускладнені, що цілком може призвести до екологічної катастрофи – сходження отруйного селевого потоку та зараження річки Кривий Торець. Під ударом знаходяться насамперед жителі селищ Новгородське і Неліпівка.

В цілому ліквідація наслідків розгортається екологічної катастрофи на окупованій території Донецької та Луганської областей може зайняти кілька десятиліть. Зробити адекватну оцінку екологічного збитку можна буде приблизно через півроку після закінчення бойових дій, ще кілька років піде на розмінування території. А відновлення до довоєнного рівня зажадає величезних фінансових коштів, яких на сьогодні наша країна просто немає. Однак ця проблема настільки гостра, що вже зараз питання формування пулу спонсорів і відповідних фондів повинні підніматися на міжнародному рівні – і чим швидше, тим краще.
Переводчик Google для бизнеса –Инструменты переводчикаПереводчик сайтовСлужба “Анализ рынков”

Джерело: Донбасс.ua

Напишите нам!

 

×