Iмпотенцiя як вирок. Що сталося з українською опозицiєю?

658939

Прем’єр Яценюк зберіг крісло. Несподівано і одночасно передбачувано для всiх, хто в темі і знайомий з українськими реаліями не тільки з публікацій Української правди. Це в інших країнах: Німеччині, або, наприклад, Габоні, незадовільна оцінка уряду означає його автоматичну відставку. Ми не такі. Ми добрішi, толерантнішi і душевнiші. Bміємо зрозуміти, пробачити і увійти в становище. Головне – була б людина хороша. Адже не можна ж хорошу людину, яка звикла до доходів відповідних його особистим якостям, просто так взяти і викинути на вулицю. Викинути лише через те, що він не впорався з роботою. «Не можеш – навчимо, не хочеш – примусимо» – ось наш принцип, залізно засвоєний ще у піонерську юність під пісню про бегемота і крокодила, яких вчили по морді чайником.

Либонь, після аналогічного сеансу в Раді і прем’єр навчиться. Наприклад, почне менше красти, як завгосп Фронту Змін. Втім, останнє – навряд. Чи не для того він на Майдані при всьому чесному народі «кулю в лоб» кликав? Виживання уряду Яценюка здавалося неможливим, як неможливе виживання Білки і Стрілки в відкритому космосі. Яценюк набрид навіть президенту, який стурбований звітами про кризу в сусідній РФ, але не досягненнями свого уряду. Та й народ давно викреслив Арсенія Петровича, а разом з ним і інших лідерів Майдану на прізвисько «три тушки» зі списку народних улюбленців. Не тому, що тушки виявилися ніякими управлінцями, або розв’язали війну. Ні. Просто на їх місце прийшли нові командири. Більш яскраві і войовничі. Чесні, в балаклавах, і від плуга.

Зрозуміло, в надрах опозиції гуляла думка, мовляв, саме Яценюк – це уряд війни, і саме він заважає президенту знайти компроміс з владою окремих районів Донецької та Луганської областей. Що саме він своєю присутністю у владі заважає воїнам з протилежних окопів покидати автомати і, взявшись за руки, відправитися в донецький степ збирати квіти. А ще краще міни, які вони один для одного ставили. Але це навряд чи. Інакше опозиція точно проголосувала б за відставку.

Однак про все по порядку. Напередодні голосування, російська влада не пустила в Москву депутата Опоблока Вадима Рабиновича. Ймовірно, саме це рішення стало останньою краплею для української опозиції. І хоча зв’язок тут простежується слабко, та якщо на стіні хтось повісив рушницю, значить і висить вона там неспроста. Подальші перипетії можна встановити зі слів самого Вадима Зіновійовича. Фракція нібито домовилася голосувати одноголосно за відставку – адже, як казав класик, шлепером бути не можна. Однак не так сталося, як гадалося. Одна справа вирішити, а передумати – вже зовсім інше. Ось і передумали. Але не всi. Сам Вадим Рабинович проявив твердість. Тепер в соцмережах він поливає керівництво фракції, радячись з друзями в мережі як правильно вчинити – скласти мандат, покинути фракцію, або залишитися при своїй думці. Тим більше, особлива думка Вадима Рабиновича повністю збігається з думкою багатьох з керівництва фракції. Принаймні,  Юрій Бойко, Юлія Льовочкіна і Сергій Матвієнко теж проголосували за відставку.

Не менш дивно склалося і у фракції Блоку Петра Порошенка, де значна група депутатів в останній момент вирішила утриматися від голосування, що дало привід Мустафі Найєму гучно заявити про змову олігархів. А депутат Найєм – фахівець з розкриття олігархічних змов. Останній раз він викрив змову напередодні непідписання договору про асоціацію з ЄС.

Юлія Тимошенко, яка  напередонi радикально змінила свiй імідж, теж побачила змову. Навіть суму назвала – мільйон доларів США. Кожному! Бо конспірології вони з Мустафою ніколи не розводили. Конспірологія – це коли озвучують незручні прогнози. А про мільйон – це загальновідомі істини.

З іншими депутатами теж дивні речі відбувалися – у кого пронос, у кого золотуха. Хтось переплутав кнопки, а у когось кнопку заклинило. На захист уряду проголосувало лише два депутати, та й то Королівська проголосувала помилково. Тому питання про відставку уряду швидше за все запропонують голосувати повторно, але поки невідомо коли. Постанова внесена – всі чекають лише поки депутат Гаврилюк визначиться з позицією, бо минулого разу він цього не встиг. Та й в інших депутатів багато справ – стільки топонімів не перейменували, стільки підприємств не приватизовано. І тут опозиція обов’язково проголосує синхронно з владою. Не за мільйон доларів, а просто тому що влада і опозиція в Україні – це єдине ціле.

А що Арсеній Петрович? А нічого. Буде і далі випрошувати кулю. І можливо навіть випросить. Не тому, що комусь цього хочеться, а тому, що в країні, де немає ні влади, ні опозиції, в країні, що нездатна ані продовжувати війну, ані її закінчити, країні, де парламент не здатний ні підтримати прем’єра, ні відправити його у відставку – можливо все. Країна ніби зависла в повітрі. А це означає, що виключно в силу законів гравітації, вона обов’язково впаде. Питання лише як скоро, куди, і які конкретно кінцівки собi переламає.

Напишите нам!

 

×