Владика Феодосій – про любов, Церкву та війну на Донбасі

0001

– Владико, Ви щойно повернулися із зони конфлікту. Ваша Церква з самого початку конфлікту неодноразово заявляла про те, що вона не може підтримати будь-яку сторону і не може давати політичної оцінки тієї ситуації, яка склалася на Донбасі. Чому?

– Вся справа в тому, що наша Церква з самого початку протистояння виступала за мир, за можливість подолати існуючі розбіжності і чвари шляхом переговорів, шляхом компромісу. Чому для нас так це було важливо? Та тому що все ви – це діти нашої Церкви. Все – і ті, хто знаходиться тут, і ті, хто знаходиться по інший бік лінії розмежування.

– Але, хіба не повинна Церква якось реагувати на процеси, які відбуваються в державі?

– Розумієте, ми дивимося на ці процеси не з точки зору політики або миттєвої користі, а в першу чергу, з точки зору Євангельських принципів і християнської моралі. Євангеліє стверджує вселенський характер Церкви. Тобто, Церква – об’єднує, а політика – навпаки, роз’єднує. Іншими словами, Церква – це мати для всіх, а не для деяких. Тому, коли діти сваряться, б’ються, калічать один одного, любляча мати не може радіти тому, що хтось один з них перемагає, а другого судилося страждати. Це радість буде гірше найстрашніших моральних падінь. І вказувати на те, що мати насправді не має права так себе називати. Справжня мати буде закликати до миру між дітьми, просити їх пробачити один одного, а для того, щоб це сталося швидше – ставати на коліна і старанно молити Бога про дарування милості і напоумлення для її посварилися чад.

– Тобто, ви вважаєте, що і ті, хто живе тут, в Україні, і ті, хто живе на Донбасі – діти вашої Церкви?

– Наша Церква ніколи не ділитиме свій народ на «своїх» і «чужих». Це доля політиків, ми ж мислимо категоріями вічності і порятунку. І любові до своїх духовних чад. Саме тому канонічна територія нашої Української Православної Церкви незмінна, і включає в себе і Донбас, і Крим. І ми не можемо відмовитися від своїх віруючих. Я ще раз хочу підкреслити – в нашій Церкві все однакові цінні і дороги. Ми твердо стоїмо на цій позиції. Ніхто не змусить нас з неї зійти, оскільки для нас це непорушний закон. Закон, який не підвладний короткочасним політичним або ідеологічним настроям.

– Тоді чому ви не звернетеся до «сепаратистам» із закликом скласти зброю?

– Ми звертаємося до всіх із словами миру та любові. Війна припиниться не тоді, коли перестануть стріляти, а тоді, коли перестануть ненавидіти. А ненависть перемагається тільки прощенням і любов’ю. Я знаю, що шлях до взаємного прощення дуже важкий. Страждання, біль і втрати залишили глибокі сліди в серцях багатьох людей. Здається, що пробачити можна, це вище за будь людських сил. Однак я знаю і те, що неможливо людині, можливо Богу. Саме тому наша Церква невсипно молиться Богу про те, щоб Він дарував усім нам мир. Світ не тільки на нашій багатостраждальній землі, а й світ в душах.

– Скажіть, а які конкретно кроки, які закликають до миру, зробила ваша Церква?

– У зв’язку з цим треба, в першу чергу, згадати Всеукраїнський Хресний хід, який показав, що людей, які хочуть світу, в нашій країні все-таки більшість. По-друге, на прикладі Хресного ходу ми змогли побачити силу спільної молитви. Саме молитва Церкви поєднала в єдине ціле людей різних політичних та ідеологічних поглядів. В рядах крестоходців вже не було «укропів» і «ватників», «западенців» і «сепаратистів». Там були справжні брати. Брати по духу і вірі.

Крім того, у всіх храмах нашої Батьківщини з благословення Блаженнішого митрополита Онуфрія за кожним Богослужінням підносяться колінопреклонна молитви за мир в Україні. Також, в пісні періоди кожен православний християнин з благословення Предстоятеля покладає на себе особливі праці – земні поклони, читання Псалтиря, Євангелія, молитви «Отче наш». Все це говорить нам про головне завдання Церкви і всіх християн – молитовному стоянні перед перед Богом! Всім нам потрібно про це пам’ятати. І покласти всі наші зусилля на вівтар безперервної молитви Богу. І тоді можна бути впевненим, що Господь почує нас. Адже всі ми пам’ятаємо слова Євангелія: «Хіба дасть хтось із вас був дав своєму синові камінь, коли той попросить хліба, дасть змію йому, коли попросить він риби? Але якщо навіть ви, залишаючись людьми злими, здатні дарувати вашим дітям гарну, то скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть, хто проситиме в Нього потрібне їм ».
Аргументи і Факти

Напишите нам!

 

×